дипломатичний

-а, -е.

1) Стос. до дипломатії (у 1 знач.).

••

Дипломати́чна по́шта — один з видів зв'язку дипломатичного чи консульського представництва з центральними органами зовнішніх зв'язків держав, яка пересилається звичайно в супроводі дипломатичних кур'єрів в опечатаних валізах (мішках) або сумках і не підлягає митному контролю.

Дипломати́чне пра́во — норми міжнародного права, які регламентують порядок дипломатичних зносин між державами та іншими суб'єктами міжнародного права (напр. міжнародними організаціями).

Дипломати́чне представни́цтво — постійний орган зовнішніх зносин держави (посольство або місія), які знаходяться на території іншої держави.

Дипломати́чний імуніте́т — сукупність прав і привілеїв, якими користуються іноземні дипломатичні представники в тій державі, де вони акредитовані.

Дипломати́чний ко́рпус — а) в широкому розумінні – увесь дипломатичний персонал (із членами сімей) дипломатичних представництв, акредитованих у даній державі; б) у вузькому розумінні – лише глави дипломатичних представництв.

Дипломати́чний кур'є́р — співробітник відомства закордонних справ, якому доручається перевезення дипломатичної пошти.

Дипломати́чний протоко́л — норми і правила міждержавного спілкування на дипломатичному рівні.

Дипломати́чні кла́си — звання, що їх присвоюють главам дипломатичних представництв за кордоном: надзвичайний і повноважний посол, надзвичайний і повноважний посланник, повірник у справах.

Дипломати́чні ра́нги — особливі звання, присвоювані дипломатичному персоналу. Встановлюються внутрішнім законодавством держав: радник, перший секретар, другий секретар, третій секретар, аташе.

2) перен. Власт. дипломатові (у 2 знач.); ухильний, спритний.